28 травня відбулася онлайн-зутріч студентів і викладачів факультету журналістики ЗНУ з нашим випускником, співробітником інтернет-видання «Українська правда» Федором Попадюком. Гість розповів чимало цікавого про особливості роботи під час війни, критерії успішності сучасного інтернет-ЗМІ, специфіку мультимедійної журналістики нових медіа, впровадження нових форматів інформування, відповів на запитання слухачів. Спілкування тривало всю пару, а на перерві переросло в дружню бесіду, під час якої майбутні журналісти отримали додаткову низку корисних порад. Подаємо деякі уривки з цієї розповіді.

«Приблизно з позаминулого року я почав вибудовувати відділ подкастів (придумав собі таку роботу), який спочатку складався з мене та ще однієї людини. Це перед війною. Вже на цей рік ми планували зробити відділ подкастів провідним, дуже великим і системно структурованим. Але почалася війна і половина подкастів тепер не виготовляється через певні бюджетні проблеми і станом на зараз я одночасно роблю подкасти, допомагаю колегам з SMM, і в принципі, як і всі журналісти в “Українській правді”, намагаюся робити все, що ми можемо робити в цей складний час.»

«До війни ми трошки готувалися. Кожен намагався не вірити в те, що вона відбудеться, але оскільки наприкінці минулого року та на початку нинішнього року інформаційний простір був пересичений новинами про те, що росія готує напад, то з міркувань безпеки журналісти на всяк випадок підготувалися – наперед склали протоколи, як себе поводити в умовах надзвичайного стану. Робота журналіста під час війни стала дещо складною. В принципі всі мої колеги працюють зараз у нон-стоп-режимі, без вихідних. І без вигорання, яке при звичайному житті уже б виникло, але зараз не до цього. Також у редакції сталися певні перестановки: оскільки політичне життя майже зникло, журналісти, які писали про це великі тексти, перейшли на новини: той, хто займався рекламою, тепер займається англійською версією сайту. Я почав допомагати моїм колегам-есемемникам вести Telegram-канал. Через те, що зараз новин багато – десь постійно щось вибухає, постійно щось трапляється, робота видання здійснюється безперервно. Останні пару тижнів ситуація дещо стабілізувалася і працювати стало трошки легше. Ми помітили, що люди навіть втомилися читати дуже багато. Перший місяць трафік був шалений і ми стали другим сайтом в Україні за відвідуваністю. Зазвичай спочатку іде Google, потім Facebook, та в якийсь момент ми точно обігнали навіть Facebook! На сьогодні трафік вже трохи просідає, але цифри все одно шалені. Зараз у нас 2,7 мільйони унікальних користувачів.»

«Говорячи про зміни в умовах праці під час війни, треба згадати про те, що з’явилась цензура. Але не надто жорстка, як у деяких країнах: наприклад, ти не можеш публікувати інформацію про вибухи, як тільки вони трапилися, через те, що ти можеш здати якісь точки ворогу. Ми намагаємося не друкувати те, що може зашкодити обороні України, і, в принципі, в таких умовах це логічно. Деякі мої колеги мали проблеми з так званими небайдужими громадянами, особливо в перший місяць невизначеності, коли всі намагалися шукати мітки, помічати, чи не ввімкнена в когось фіолетова лампа для квітів, думали, що це диверсанти. Тепер почалися історії, коли журналіст їде знімати щось, приміром, до Львова, і йому починають розповідати, що він знімає стратегічний об’єкт, викликають поліцію, називаючи журналістів диверсантами. Одним моїм колегам-фотографам ТрО не давали знімати. В якийсь момент це було настільки проблемою, що багато колег вже почали говорити: давайте вже з цим щось робити, бо неможливо нічого висвітлювати – як тільки хтось побачить камеру, відразу починає на тебе кидатись. Причому іноземним журналістам в цьому плані легше працювати, ніж українським.»

«Уявлення про інтернет-ЗМІ в останні роки суттєво змінилося. Раніше, коли я тільки закінчив навчання, десь у 2012-15 рр. інтернет-ЗМІ було представлене здебільшого виключно сайтом, на якому є колонка з новинами, рубрика зі статтями тощо. Внаслідок розвитку технологій доводиться спостерігати відхід від такої сайтоцентрчності. Все змінилося. Зараз інтернет-ЗМІ – це може бути навіть просто Telegram-канал, без адмінки і поділу на рубрики. Ми бачимо, що зараз є українські Telegram-канали, які відвідує по півтора мільйони людей. Інтернет-ЗМІ може бути, в принципі, й сторінка в Instagram. Відповідно доводиться змінювати і критерії успішності сучасного інтернет-ЗМІ. Якщо ми говоримо про діяльність онлайн-медіа з великим сайтом із різними джерелами трафіку, на кшталт того, в якому я працюю, то про успішність свідчить те, скільки медіа заробляє. Як правило, чим більший трафік, тим більші доходи, хоча не завжди. Ще один важливий критерій успішності – це унікальність, ексклюзивність матеріалів. Завдяки тому, що журналісти УП мають змогу швидко зв’язуватися і спілкуватися з усіма ключовими посадовцями в країні, ми першими можемо дізнаватися про якісь важливі речі. Інтернет-видання, яке не може подати щось першим, звичайно, програє. Інший критерій успішності – віральність контенту (здатність контенту поширюватися самостійно – М. Ч.). Це може бути будь-який продукт, наприклад, відео, яке аудиторія розшарює шаленими темпами.»

«Раніше мені здавалося, що для того, щоб створити успішний інтернет-проєкт, потрібен ентузіазм і нічого більше. Пам’ятаю, в кінці 2014 року, після того, як я відвідав у Києві чудову лекцію, з якої дізнався про те, що можна робити мультимедійні гейміфіковані історії, що програмувати не так складно, що існує пояснювальна журналістика, в мене виникла ідея про те, що можна створити успішне регіональне онлайн-медіа лише на ентузіазмі. Мені здавалося, варто лише придумати концепцію класного медіа, почати його робити, і люди з’являться, гроші з’являться, успіх прийде і я стану таким маленьким медамагнатом і крутим регіональним редактором. Зараз я усвідомлюю, що тоді багато помилявся, оскільки я не дуже розумів економіку медіа. Насправді створити нове медіа з нуля без фінансової підтримки та сильної команди практично нереально. Ентузіазму вистачає на пів року або рік, а потім все одно доводиться шукати гроші в такій кількості, щоб людей якось заохочувати. Найчастіше люди, які хочуть створити власне інтернет-видання, це люди, які відчувають цікавість до якоїсь теми і бажання розповідати про неї іншим.»

 

Підготувала М. В. Чабаненко