Проєкт «Історії успіхів випускників ЗНУ»: журналістка, фахівець зі зв'язків із громадськістю Саодат Усмонова
Триває втілення в життя проєкту "Історії успіхів випускників ЗНУ". І черговий його матеріал присвячений розповіді про досвід активної діяльності випускниці факультету журналістики Саодат Усмонової.
- Саодат Тохиржонівно, сьогодні ви – заступник директора у КП «Інститут розвитку міста Запоріжжя». Раніше працювали з народним депутатом у Верховній Раді України, а до цього керували пресслужбою Запорізького міського голови. У 2014 році здобули диплом за спеціальністю «Журналістика». Такі випускники становлять гордість нашого факультету! А ви пишаєтеся тим, що навчались у ЗНУ? Поділіться, будь ласка, спогадами про свої студентські роки.
- Щиро дякую за такий відгук про мене. Напевно, всі педагоги пам’ятають, що я була не дуже старанною студенткою. Це тому, що з першого курсу намагалася працювати за фахом і вважала практику важливішою за теорію. На той час найкориснішим для мене був курс «Написання новин». І це не лестощі. Навіть зараз пам’ятаю деякі заняття. Нам розповідали про практичні прийоми у роботі: як формувати план публікацій, як працювати з контактами. Все це потім дуже знадобилося в роботі. Згодом, стежачи за життям факультету, я побачила, що практичних дисциплін стало більше. Вважаю, що для майбутніх журналістів це дуже добре.
- Чи відчували ви потребу у підвищенні кваліфікації з тих пір, як покинули виш? Можливо відвідували якісь додаткові курси?
- Переконана, що у кожній сфері професіонал-практик повинен постійно підвищувати свій рівень. У моєму житті мене багато чому навчили колеги та книжки. Дуже люблю слідкувати за практичними кейсами та підмічати професійні нюанси. Варто зазначити, що вже через два роки своєї діяльності я перейшла з журналістики до сфери публічних відносин. У професії багато залежить від винахідливості людини, а не від практичних знань. Інструментів – обмежена кількість, а ось варіантів їхнього застосування – безліч.
Якщо говорити про уроки, це, звісно, робота зі стилем та подачею інформації. Намагалася читати своїх колег, дивитися авторські передачі. Більше всього раділа особистим консультаціям від них: «Саодат, тут ти написала так, а краще так. Ось дивися, це речення надто складне», тощо. До речі, робота над стилістикою і потім була дуже важливою для мене. Працюючи з офіційними документами, складно уникати канцеляризмів. Ти вже думаєш офіційно-діловою мовою, але у повідомленнях треба з цим боротися: мова має бути зрозуміла, а виклад – легким для сприйняття.
- На нашому факультеті окремо готують фахівців із реклами та зв’язків із громадськістю. Чому ви надали перевагу саме журналістиці?
- Коли я поступала, то вже працювала журналістом. На той час це була моя мрія. Спеціальність «Реклама та зв’язки з громадськістю» тоді я для себе не розглядала (іронія долі). Хоча, як я казала вище, дуже швидко почала працювати в публічних відносинах, змінювати місце навчання вже не стала. До речі, зараз я готуюся до вступу на іншу спеціальність, яка сьогодні є більш актуальною для моєї подальшої діяльності.
- Побутує думка, що робота прес-служби якоюсь мірою протилежна журналістській, оскільки передбачає дотримання позиції, вигідної начальству. Журналіст, хоч і враховує редакційну політику, діє насамперед на користь суспільства; принаймні так має бути в демократичній країні. Як ви ставитеся до такого розмежування?
- Так, робота прес-служби – це не журналістика. Дійсно, завдання різні. Проте я не згодна, що робота пресслужби – це лише донесення вигідної комусь думки. Це і комунікація з зацікавленими сторонами. І донесення альтернативного кута зору. І, на жаль, спростування журналістських звинувачень, які не мають під собою підґрунтя. Якщо керівник пресслужби принциповий, то вся робота буде спрямована на користь суспільству.
Особливо це відчутно в органах місцевого самоврядування, де від ефективності донесення інформації залежить комфорт мешканців.
Припустимо, мова йде про зміну транспортного руху. Якщо пресслужба не розмістить інформацію завчасно і на тих майданчиках, де її побачать хоча б журналісти, це призведе до багатьох незручностей. Тому я б не ставила знак рівняння між пресслужбами і рекламним відділом.
- Наскільки важко працювати з чиновниками?
- Важко працювати з людьми в будь-якій сфері, бо у кожного свій настрій, своє бачення та характер. Зараз мені з чиновниками працювати легше, бо я – одна з них і пишаюся цим. Важко було працювати з журналістами, які шукають сенсації на порожньому місці. Проте це поодинокі випадки, здебільшого я з великою повагою ставилася до всіх колег. Намагалася навчитися в них. І зараз, коли натрапляю на якісний матеріал, щиро захоплююся високим професійним рівнем.
- Що ви думаєте як людина, близька до владних структур, про стан розвитку міста Запоріжжя? Чи є в нас підстави для оптимізму?
- У Запоріжжя величезні перспективи. Наразі кожен бачить прекрасні зміни, які відбуваються в нашому місті, починаючи від аеропорту до парків. Але це тільки верхівка айсбергу, і зараз міська рада працює над проєктами, які змінюватимуть якість життя запоріжців.
- Ви ще досить молода і, напевно, сповнена мрій. Яким бачите своє професійне майбутнє?
- Людина повинна мріяти у кожному віці, бо інакше це не життя, а існування. Моя мрія – бути корисною. Тому сподіваюся продовжити працювати саме у місцевому самоврядуванні, де є реальна можливість принести користь кожному мешканцю та нашому місту в цілому.
Підготувала доцент кафедри журналістики
Мирослава Чабаненко